Шоколадный домик

Старовинний будинок, що на щастя залишився з царської епохи. Нині музей з цікавими виставками

Шоколадный домик построен в 1901 году, находится на Шелковичной 17/2. В 1934 году им владело НКВД, позже Всесоюзное общество культурной связи с заграницей, позже с 1960-1982 Дворец бракосочетания. В 2009 году был передан музею русского искусства. Дом- прекрасная достопримечательность эпохи историзма

Гарне місце з історією, рекомендую відвідати. Але краще брати екскурсію, бо так дуже швидко проходиш по залам, доповнюючої інформації небагато.

Цікавий і красивий музей. Обов'язково брати екскурсію. Хоча, і без неї цікаво роздивлятися інтер'єр будиночка.
Під час візиту була чудова експозиція українського одягу і інтер'єра оселі на різдв'яні свята.

Нарешті відвідав даний музей.
Ціна квитка для дорослих 70 грн. Є можливість оплати карткою.
В музеї є гардероб та вбиральня.
Тепер про сам музей. Коли заходиш до нього, то на першому поверсі охорона та каса, а на другому вже самі зали, які дуже вишукані та виглядають "по-багатому".
В трьох залах була представлена виставка народного побуту минулих століть, а також атрибути, які люди виготовляли та використовували для святкування Різдва. Вперше в житті побачив переносний Вертеп.
Решта зал вже приставлять собою виставку картин, експонатів та робочий кабінет власника даної будівлі.
Також вдалося потрапити на екскурсію українською мовою (за що окрема подяка) про предмети народного побуту. Пані дуже детально та з таким натхненням розповідала про ті чи інші предмети, що склалося враження, наче переносишся в ту епоху.
Однозначно рекомендую для відвідування.

Надзвичайно гарні інтер’єри поєднані в одній історичній будівлі, яка часами слугує арт-простором для мисткинь і митців з України.

Сам музей прекрасный памятник архитектуры, НО руководство музея решило проводить там выставки современного искусства и поэтому ПРИ САМОМ ВХОДЕ стоит ЭТО пошлость под названием «ГАМЛЕТ» и « САМОУБИЙСТВО»
На втором этаже перекрыли старые стены серым гипсокартоном, сами судите.
В музее происходит регистрация брака, что я и хотела осуществить, уже мечтала об этом месте с чудесной историей, но при таком раскладе с расстроенными чувствами покидаем это место

Отличный образчик того, что можно было сделать при наличии денег в свою эпоху. Жаль, что кроме стен почти ничего не осталось

«Шоколадний будиночок» - двоповерхова будівля, споруджена у 80-і роки ХІХ століття в стилі венеціанського ренесансу для київського купця першої гільдії Семена Семеновича Могильовцева (1846-1917) відомим архітектором Володимиром Ніколаєвим. Будинок був незвично пофарбований. Перевага брунатного кольору дало особняку назву «Шоколадний будиночок».
Як і в відомий «Будинок з химерами» Городецького, потрапити в нього «простому смертному» було неможливо десь років п'ятнадцять. У радянські часи тут розміщувався Центральний ЗАГС. Потім неподалік побудували нову резиденцію Щербицького, і велика кількість народу стала заважати роботі державних мужів радянської України. Зважаючи на це, терміново знайшлися гроші на будівництво нового Палацу Одружень поруч з Повітрофлотським шляхопроводом, який відразу отримав у народі назву «Бермудський трикутник». А «Шоколадний будиночок» спочатку «працював» звичайним районним ЗАГСом, а в 1986 році було заявлено, що тут оселиться Дитяча картинна галерея. Але час спливав, будинок повільно руйнувався, грошей на ремонт не було…
У 2009 році, коли будівлю передано Київському музею Російського мистецтва, тут почали реставрацію - привели в порядок стіни, ліпнину, зруйнований паркет.
Милують око дивовижні розписи, дерев'яна інкрустація, які вдалося зберегти. А ось вітражі з ірисами вартістю десятки тисяч доларів, що прикрашали вікна будиночка, залишилися не всі.
Кожна кімната тут виконана в своєму стилі. На одному поверсі, за принципом художнього дивертисменту, сусідять французький, візантійський і східний стилі, модерн і ренесанс. Поки пускають лише в деякі відреставровані зали, зокрема у «Білий», «новоруський» і «зал модерну», де виставлені малюнки дітей 1980-х років. По закінченню реставраційних робіт у «Шоколадному будиночку» влаштують картинну галерею, школа дитячого естетичного виховання та музей приватних колекцій.
У цьому ж приміщенні планують зробити музей однієї картини, куди будуть привозити знаменитий твір мистецтва і влаштовувати тематичні диспути, демонструвати фільми.

Это один из лучших музеев Киева. Если вас интересует история и архитектура вам сюда. Домик настоящая драгоценная шкатулка - каждая комната оформленна в своём уникальном стиле - как будто то пктешествуешь по странам и эпоха внутри одного дома! Я рекомендую!

Затерянный среди множества правительственных зданий и других архитектурных шедевров предмет искусства, которое лучше увидеть и потрогать самому.
Музейные галереи на первом этаже и оригинальные интерьеры на втором создают необычайную атмосферу уюта, смешанную с нотами обогащения новым опытом и лёгким флёром ностальгии за временами, которые никогда не довелось ощутить на собственном опыте.

Заманює оригінальною, смачною назвою, а насправді один із історичних будинків, аби не назва і не помітила б.

Досить цікаве історичне місце Києва, сьогоднішній керівник до розвитку якого прикладає надзвичайних зусиль.

Давно мечтала попасть в "Шоколадный домик", место, в котором когда-то был Киевский дворец бракосочетания и где расписались мои родители. Красивый особняк, но, к сожалению, в удовлетворительном состоянии. Однако впечатления в любом случае остаются только приятные.

Вся внешность только снаружи. Дорогие билеты, за выставку картин, картины детские. Современного искусства очень мало, не понял за что мы вообще заплатили. Там было от силы 13-15 картин, из них, достойных 3-4

Это удивительные места со своей долгой историей.
Казалось бы дом да и дом. А вы войдите внутрь, послушайте историю и этого дома, и его прежних жильцов!
Я вам скажу так, когда я из него вышел, долго молчал. Осознать всю красоту можно только молча, не суетясь.
Обязательно берите экскурсию. Обязательно!

Красивое место, цена за вход символическая, очень хотелось бы, чтобы вложили средства в реставрацию и сохранили этот шедевр. Осталась двоякое чувство после визита-восхищение пополам с грустью, такие места очень хочется сохранить в первозданном виде и для наших детей

Шикарное, пропитанное историей место. Жаль, конечно, что местами не в самом лучшем состоянии, но от этого ниже оценку не поставлю, ведь люди сами стараются восстановить музей, без чьей-то помощи. Советую посетить всем, кто хочет прикоснуться к прекрасному.

Хозяин был из русской купеческой семьи, учился на юриста, затем занимался лесом и пиломатериалами, как и его предки; открыл первую лесопилку на Подоле, заработал много денег; детей не имел; занимался благотворительностью, особенно много всего построил в родном Брянске. Умер. И сразу же после этого пришли коммунисты к власти. В общем, на Липках что не особняк, то история, как построили дом и буквально через пару лет внезапно пришли коммунисты.

Прекрасные интерьеры, но не очень много мебели. Для меня это, скорее, плюс, так как это даёт возможность уделить больше внимания деталям. Касательно персонала - все оставили о себе приятное впечатление.