Садиба Рея отзывы

Серце крається наскільки дозволено таким спорудам трощитися. Скільки всього треба відбудувати. Всередині будь те обережні.

Продовження відео є в інстаграм та ютубі.

Споруду, яку звів львівський архітектор Юліан Захаревич, за часів радянської влади використовували як свинарник. У 1955-му році в будівлі розташувалася психіатрична лікарня. Згодом нею користувалися студенти Рогатинського зооветеринарного комплексу, потім там був жіночий монастир. У 1996-му році палац передали у користування Православній церкві Київського патріархату, а в 2005-му – у його власність. За три роки його продали у приватні руки. Побудований у еклектичному стилі за велінням графині Вільгеміни Рей, із давнього роду Потоцьких

Палац сильно знищений всередині, але зберігся зовнішній вигляд і є дах, що не дає йому руйнуватись. Територія заросла, тому пробиратись потрібно місцями через хащі.

Дуже гарна місцевість! Садиба Рея зачаровує своєю красою, але сумно від занедбаності і байдужості власників цієї будови! Рекомендую, побачити садибу Рея!

Очень красивый дворец внешне. Внутри как и везде всё валится. Проблема в том, что вокруг все заросло лесом и много комаров

Красивий палац, але запущений. Аварійний стан. Місцями доволі стрьомно, особливо на другому поверсі, бо здається, що підлога от-от провалиться. Нормальних ракурсів для фото мало, все заросло.

Дуже круто. Тим хто любить напівзакинуті та зруйновані палаци- самий смак! В гарному стані бо не тече дах. На вході в сам парк є табличка, яка історію розписує. Сам палац вражає. Є можливість пройти всі кімнати. Обережно, дивіться під ноги, купа битого шкла і цвяхів. Місце давно розграбовано, вирвано дроти, труби. Також є кілька провалів. Тут теж обережно. Можна зайти на другий повер, дійти до круглої вежі і ще піднятись вище, і зайти на горище. Теж обережно, ходити можна по балках, але деякі вже трухляві. Стіни мають розписи з іменами тих хто тут залишив по собі знак. Сумно. Але відвідування варто того. Можна з дітьми, але слідкуйте за ними. Розвага на годину.

Закинуте місце, навколо чаганик, багато сміття, розбитих пляшок. Велика ймовірність застати там місцевих підлітків, які під музику ламають те, що залишилось від одвірків та віконних рам.

Дуже занедбана. Все валиться. Прогнилі балки, обвалені куски стелі та підлоги. На мою думку, може бути навіть небезпечним для відвідин.

Були тут близько місяця тому. Садиба велика, красива. Всередині, місцями, в дуже аварійному стані. Можна походити поверхами, але обережно. Збереглися сходи в башту.

Місце, яке має величезну історичну цінність, але зараз перебуває у дуже занедбаному стані. Шкода, що люди використовують історичну пам'ятку як місце для розпивання алкоголю та пікніків. Однозначно, потребує реставрації та охорони

Були у 2019 на весні. Одно дена поїздка із Калуша, Рогатин пам'ятник Роксолана, Садиба Рея, Золочівський замок, Підгорецький замок, Олеський Замок.
Та найбільше пам'ятається Садиба Рея, хоча місце занедбане, але дуже особливе, спокійне, без туристів, хочеться туди знову.

Красивий палац в минулому, жахливо занедбаний в сьогоденні. Тим-не-менш місце дуже затишне та красиве.

Велич споруди вражає. Хочеться щоб з часом вона потрапила в добрі руки і не зруйнувалась повністю.

Споруда досить типова за архітектурою. Стан непоганий, зважаючи на відсутність догляду. Подекуди збережені елементи декору, решту домалює уява.

Очень красивый, в архитектурном плане, дворец, парк с вековыми деревьями, стоит того что б сюда заглянуть. Но все в жутком запустении, в дворце полнейшая разруха и жуткий беспорядок. Территория дворцового парка вся заросшая по пояс травой и сорняками, дорожек и вовсе не осталось, кроме тропинок протоптанных малочисленными туристами. Внутри дворца стоит быть внимательными, чтобы не куда не провалиться или чтобы ничего на голову не упало.

Добратися легко, проте дорога від траси до села і садиби "мріє" про ремонт. Від виїзних воріт до замку є стежка, мотоциклом можна спокійно заїхати під парадний вхід.
Стан жахливий, але око поціновувачів архітектури знайде собі чим замилуватись.
Як на мене, містичного там немає нічого, тільки спокій, сум і тиша, а ще прохолода, що тягнеться з підвалу.
Взагальному, місце прекрасне. Цікава споруда і парк зі столітніми деревами, пишні величезні туї, а ще кущі дикої бузини, що нагло лізуть в розбиті шибки замку.
Замок не так знищений часом, як "добрими" людськими руками, що насправді дуже сумно, бо відреставрувати нема кому, а написати на стінах охочих чимало!

Йдучи від замку до виїзної мурованої брами, зважайте під ноги, є гніздо з дикими осами.