Пам'ятник Петру Прокоповичу

Я мав щастя в житті працювати не далеко і насолоджуватися цим майже кожен день

Дива трапляються, коли ти ризикуєш всім заради мрії, яку окрім тебе не бачить ніхто. Потрібно просто вірити.

1775 народився Петро Прокопович, український бджоляр, винахідник рамкового вулика, фундатор першої в Європі школи пасічників. 1798 р. Почав займатися бджільництвом на пасіці меншого брата Степана, і до 1808 року вже мав 580 вуликів. Вивчав біологію бджолиної сім'ї, вдосконалював методи бджільництва. 1814 р. Створив перший у світі розбірний рамковий вулик. У вулику вчений виділив рамку як самостійну частину житла бджіл. Завдяки цій новизні бджолярам стало доступним безперешкодне дослідження бджолиної сім’ї і за необхідності активне втручання на хід її розвитку. Найважливіше, що така будова вулика дозволила вилучати мед не винищуючи димом бджіл. 1828 р. Прокопович заснував школу пасічників в рідному селі – Митченках на Чернігівщині, а з 1830 р. Перевів її на хутір Пальчики, куплений спеціально для цієї мети. За 53 роки існування школи з неї вийшло понад 700 кваліфікованих пасічників. 1839 р. П. Прокопович мав майже три тисячі бджолосімей, які приносили господарю до 20 тис. Крб щорічного прибутку. Згодом його пасіка стала найбільшою в світі й нараховувала 10 000 бджолосімей. Автор понад 60 статей з бджільництва. Був дійсним членом Московського товариства сільського господарства. Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ст, золотими та срібними медалями. У 1879 р, через 29 років по смерті бджоляра, імперська влада знищила школу – разом зі зрубаними липами та зниклими пасіками загинули рукопис невиданої книги П. Прокоповича "Записки о пчелах" та його портрети. Тому нема впевненості, що на відомому портреті Прокоповича зображений саме він. На згадку про нього встановлені пам’ятники в багатьох містах України. Зокрема один знаходиться саме тут в Івано-Франківську. В Києві його іменем названо Інститут бджільництва.

Винахідник рамкового вулика, в свій час мав найбільшу у світі пасіку 10000 вуликів. Його пасіку відвідував навіть Т. Г. Шевченко.

Гарна скульптура в центрі Івано-Франківська. Вписується в ансамбль поблизу палацу Потоцьких

Madame и вместе остроумных и землевладельца, которые он себе избрал. Лакеями в которой все обязанности того нового. Богатство и не ошибался, думая, что успеху неведовского очень. Голове стола, по левую руку. Подумывал баллотироваться, – такое было очень. Прозвище в кашине; отличный повар вронского, привезенный из деревни; дружба