Катедральный собор Святого Воскресіння

Святиню збудовано у стилі австро-баварського бароко з елементами класицизму. Стрункий силует головного фасаду собору доповнюють чотирикутні завершення двох веж, форми яких запозичені з «гуцульської» дерев’яної архітектури. Собор має форму триніфічної цегляної восьмифутової базиліки з сильно розширеним фасадом. Декор багатого інтер'єру доповнює барокова скульптура головного вівтаря, а саме фігури ангелів, святих та апостолів. Варто відвідати, надзвичайно красивий храм! ;)

Зіткнувся з ситуацією що в храмі небуло води для пиття, раніше була ємкість з горням, але напевно через карантинні обмеження забрали, проте альтернативу не поставили, скажімо кулер з одноразовими стаканчиками.

Архикатедральний Собор Воскресіння Христового
На початку XVIII століття у Станиславові з'явилися отці-єзуїти.  1720 року на місці згорілої (під час нападу турків) церкви ректор єзуїтської колегії о. Томаш Заленський[1] розпочав будівництво єзуїтського костелу. Звели храм у 1729році.
Однак, внаслідок надто неглибокого фундаменту, у мурах споруди з'явились тріщини, тому 1752 року його змушені були розібрати.
Наступного ж року приступили до будівництва нового костелу за проектом архітекторів Станіслава Потоцького (дідича міста[2]) та Крістіана Дальке у стилі австро-баварського бароко з елементами класицизму.  Шатроподібні завершення двох веж запозичені з гуцульськоїдерев'яної архітектури. Декор багатого інтер'єру доповнює барочна скульптура головного вівтаря, де знаходяться фігури ангелів, святих і апостолів.
Спорудження тривало до 1763 року.  1764року під час облоги, обстрілів міста російською армією була знищена вежахраму. [3]
Австрійська влада 1773 року скасувала орден єзуїтів і костел закрила. Поступово споруда занепала.
Анджей Бетлей припускає, що автором проекту фасаду костелу був єзуїт Павел Гіжицький. [4]

В соборі встановлений п'ятиярусний іконостас
1849 року храм віддали під греко-католицьку парафіяльну церкву. Із встановленням греко-католицького єпископства церква стала Свято-Воскресінським катедральним храмом.
У XIX ст.  єзуїти повернулись до Станиславова і спорудили монастир і костел св. Станіслава Костки.
Наприкінці XIX ст.  виконали настінний розпис та ікони відомі українські художники Антін Манастирський і Модест Сосенко.
На реставрацію та художнє оформлення виділяв кошти єпископ Андрей Шептицький, чим значно прискорив справу.
28 січня 1990 — Святовоскресенський катедральний храм повернуто УГКЦ.

Гарний храм, пам'ятка архітектури та найголовніше - чудова аура. Справді - святе та намолене місце.

Кожну неділю я відвідую цей храм. Приймаю участь при проведенні Святої Літургії. Дістаю божу благодать і натхнення жити, і боротися зі всякими повсякденними турботами. В цьому храмі мені затишно і спокійно.

Спробували дізнатись за номером телефону про годину служби за померлих, але в телефонному режимі це не можливо зробити навіть з 10 спроби

Дуже старовинне та гарне місце, споглядаючи архітектуру можна уявити, як виглядав Станіслав у давнину.

Старовинна церква в центрі Івано-Франківська, з дуже позитивним відчуттям душевного спокою, рекомендую всім гостям нашого міста відвідати цей храм

Внутри не был, но внешне очень красиво все сделано, архитектура впечатляет. Ночью все подсвечено как нужно, радует глаз.

МОЄ ЛЮБИМЕ І РІДНЕ МІСТО ІВАНО-ФРАНКІВСЬК - ЦЕ ПЕРЛИНА ПРИКАРПАТТЯ. ТУТ ДЛЯ ТУРИСТІВ БЕЗЛІЧ ЦІКАВИХ МІСЦЬ. МІСЬКА РАТУША, В ЯКІЙ РОСТАШОВАНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ ТА ОГЛЯДОВИЙ МАЙДАНЧИК НА РАТУШІ. КОТРИЙ ВІДКРИЄ ВАМ БАГАТО ЦІКАВОГО З ВИСОТИ ПТАШИНОГО ПОЛЬОТУ. МАЛЬОВНИЧІ ФОНТАНИ, ЩО НЕСУТЬ ПРОХОЛОДУ СПЕКОТНОГО ДНЯ.
МІСЬКИЙ ПАРК КУЛЬТУРИ З ВЕРЕНИЦЕЮ ОЗЕР. НА ОДНОМУ З КОТРИХ РОЗТАШОВАНИЙ ОСТРІВ КОХАННЯ, ЛЕБЕДІ ТА КАЧКИ. ВЕЛИКА КІЛЬКІСТЬ ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ.

Впервые я побывал в этом соборе перед Пасхой. Сам я бы не посетил собор, я составил компанию сестре с мужем. И я, и сестра крестились в православной церкве. Я спросил сестру можно ли нам ходить в этот собор молиться. Сестра ответила; "Бог один для всех и нет разницы где Богу молиться".
Вывод каждый может сделать свой, но у нас действительно один Бог и делить нам нечего. Нужно просто жить в мире.

Атмосферне, намолене місце, відчувається католицький дух, водночас почуваєшся тут як вдома. Церква надзвичайно красива

ОДИНИЦЯ, Хрестили против моєї волі піздос взагалі. Де патріарх кіллріл? !? Обслуговування ніяке, ангели до господа бога навіть не піднесли. Священник взагалі без ліцензії, повна антисанітарія. Сам священник він бубонної чуми вмер, якою заразився в церкві. Індульгенції подорожали. Ікони не захистили мене від спіду. Не вигнали злого духа з ноутбука. Відеокарта полетіла коли її святили.

Урочистий та величний собор, красивий всередині. Подвійна дзвінниця - це вже ніби оригінальна візитівка франківських храмів.

Великий і красивий храм, як ззовні, так і з середини. Досить багато людей сюди приходить. Була тут ще на Христинах - не сподобалось, як священик вів службу, трошки відчепної і з негативним настроєм. Але храм сам дуже подобається.

Красивенное место! Но имейте ввиду, что если вы хотите к Богу прийти, то нужно искать Церковь, где проповедуется Слово Божье из Библии на понятном языке и внятной речью. Здесь немало баптистских, пресвитерианских церквей.

В прошлом иезуитский костел, построенный (1720-1729) на средства Виктории Лещинской, жены Иосифа Потоцкого, но из-за аварийного состояния его пришлось разобрать. И в 1752 году на этом месте строится новый храм по проекту инженера Христиана Дальке и архитектора Ю. Крашицкого. Костел сначала был иезуитским, но после раздела Польши меняется власть, и Австро-Венгрия запрещает деятельность этого ордена. Так, в 1849 году храм становится греко-католическим и получает новое название – собор Святого Воскресения Христова. Церковь построена в стиле австро-баварского барокко с элемента классицизма. Интерьер собора богат и вместе с тем выдержан, нет ничего лишнего, все продумано до мелочей.